Насилля в сім'ї.

Дата: 29.11.2021 16:03

Кількість переглядів: 533

«Б’є – значить любить», «Люби жінку як душу, а тряси як грушу». Ці українські приказки міцно прижилися у нашій мові. На жаль, так само міцно прижився і один із найпоширеніших видів насильства – фізичне.

Від нього можуть потерпати як дорослі, так і діти, як жінки, так і чоловіки. Проте найбільш поширеним є домашнє фізичне насильство. Саме про нього ми й поговоримо.

«Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру…» Стаття 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

Як розпізнати фізичне насильство?

Фізичне насильство – це не просто бійка з кулаками. Спеціалісти виділяють такі ознаки фізичного насильства:

• Бійка та штовханина
• Насильницьке обмеження простору
• Погрози позбавлення життя
• Створення умисних обставин, які несуть шкоду для здоров’я
• Змушування до вживання алкоголю чи наркотиків
• Позбавлення їжі, перешкоджання відпочинку чи сну

Як розпізнати фізичне насильство зі сторони?

Зверніть увагу: жінка, яка потерпає від фізичного насилля, не завжди буде звертатися за допомогою у відповідні органи. Так, за статистикою, всього 15, 9% постраждалих звертаються до правоохоронних органів.

Тому якщо жінка з якихось причин не може відкрито попросити про захист та допомогу або сама не до кінця усвідомлює, що з нею відбувається, за її поведінкою можна буде розпізнати ознаки фізичного насильства:

• Жінка постійно наносить на обличчя багато косметики, щоб прикрити синці. Варто занепокоїтися, якщо знайома вам жінка починає раптово наносити на обличчя велику кількість косметики, хоча досі цього не робила. Хвилюватися варто і у тому випадку, якщо жінка дивакувато реагує на прохання показати руку, плече або будь-яку іншу частину тіла.
• Жінка приховує деякі факти зі свого життя. Зверніть увагу, що насильники зазвичай ізолюють своїх партнерів від спілкування з рідними та друзями. Втім, навіть якщо жертві фізичного насилля вдається провести трохи часу з близькими людьми, вона зазвичай приховує свої проблеми та намагається знайти виправдання поведінці свого партнера.
• Жінка завжди захищається від ймовірного агресора. Зверніть увагу, що жінки, які потерпають від насилля у родині, не тільки ховають певні частини тіла, але й у цілому неймовірно сильно лякаються та знічуються, коли хто-небудь намагається до них доторкнутися або погладити.
• Жінка відчуває на собі великий тягар із зобов’язань. Ображена жінка завжди почувається так, наче вона є винною у всіх помилках та невдачах свого насильника. На жаль, однією з основних ознак фізичного насилля над жінкою є її щира віра у те, що вона заслуговує на побиття та образи з боку партнера.

Що робити та куди звертатись?

Дії жінки, яка зазнає фізичне насильство:

1. Жінці потрібно усвідомити, що вона – жертва, об’єкт маніпуляцій насильника, і тільки вона має право покласти цьому край.
2. Подумати, яку допомогу вона потребуєте: моральну, юридичну, матеріальну?
3. Якщо живете в квартирі, можна домовитися з сусідами: якщо вони почують шум або крики з квартири, нехай викликають міліцію.
4. Тримати ключі в легкодоступних місцях. У критичній ситуації можна зібрати частину своїх речей і документів, щоб негайно покинути будинок.
5. Домовитися з друзями і близькими, до яких жінка може звернутися в разі, якщо доведеться покинути будинок на невизначений період часу.
6. Запам’ятати телефон гарячої лінії. Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації перейшла на короткий загальноєвропейський номер «Ла Страда» 116 123.

Тільки в 2018 році на цей номер надійшло 22 542 дзвінка, 97% з них стосувалися попередження домашнього насильства. З цього числа 48,9% становили скарги про психологічний насильство, 35% – про фізичне, 1,3% – про сексуальне.

1. Можна викликати мобільну бригаду екстреної допомоги за сприяння Фонду народонаселення ООН (до її складу входять 2 психолога і один соціальний працівник). Приїхавши на місце, фахівці консультують і постраждалих, і навіть кривдника. Якщо є необхідність, можуть викликати поліцію і ведуть соціально-психологічний супровід до 3 місяців. Сайт мобільних бригад.
2. Крім цього, існує окрема служба з протидії домашньому насильству «Поліна». Це поліцейські групи, які пройшли спеціальну підготовку і виїжджають на виклики, пов’язані з домашнім насильством.
3. У критичних випадках фахівці все ж радять набирати 102, щоб викликати поліцію. Спілкуючись з її представниками, потрібно робити акцент на тому, що насильник загрожує життю та здоров’ю.

Головне, що жінка повинна розуміти, якщо вона стала жертвою фізичного насильства, – вона ні в чому не винна. Навіть якщо думає, що дала привід, або спровокувала, або вела себе неналежним чином, насильство – це не метод вирішення проблеми. Також потрібно пам’ятати, що навіть якщо насильство сталося, а за ним послідувало, так зване затишшя, то існує висока ймовірність, що конфлікт знову повториться.

Дієві методи вирішення конфліктів

Фізичне насильство не приносить нічого, окрім болю і страху. Справді дієві методи вирішення конфліктів є мирними та толерантними.

Про них нам детальніше розповість Оксана Ратушна, сімейна медіаторка, юристка, експертка, яка працює із сімейними парами:

Універсальної відповіді на це питання немає. У кожного є свій унікальний метод. І залежить він від особистого і життєвого досвіду, оточення і традицій. Часто у відповідь можна почути: поступатися, знаходити компроміс, робити все, щоб не сваритися. Тобто коли говорять про конфлікт, мають на увазі сварку – і навпаки.

Насправді конфлікт – це просто різниця інтересів і їх зіткнення. У родині є дві різні людини. У кожного є свої інтереси, уподобання, бажання, цінності, потреби. І конфлікт – це спосіб їх прояви в певних ситуаціях.

Виникає він, як правило, не на порожньому місці: в основі лежать недомовки, непорозуміння, непроговорене протиріччя, якісь старі образи, які накопичуються іноді роками. І в момент конфлікту хочеться вирішити відразу всі проблеми якимось єдиним способом. А поступка, компроміс або уникнення не можуть задовольнити повністю інтереси кожної сторони (якась із сторін або навіть обидві від чого відмовляються).

ЯК ЖЕ ПРИЙТИ ДО СПІВПРАЦІ? За допомогою чого можна знайти рішення, які будуть справедливими для кожного?

1. Ставити запитання. Що для тебе важливо? Чому для тебе це важливо? Що це для тебе означає?
2. Слухати, щоб чути. Чи не відповісти і не переконати, а прояснити для себе і для мовця про що ж саме він веде мову.
3. Говорити про свої почуття і називати вголос ті емоції, які на вашу думку відчуває інша людина.

Ефекту чарівної таблетки від цих прийомів, на жаль, не чекайте. Це – основні погляди на сімейний конфлікт, без яких жоден спеціальний інструмент не оживе. І рецепт один: застосовувати постійно, без очікування гострого болю.

« повернутися